спізни́тися (spiznýtysja) + -ювати (-juvaty)
спі́знюватися • (spíznjuvatysja) impf (perfective спізни́тися)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спі́знюватися, спі́знюватись, спі́знюваться spíznjuvatysja, spíznjuvatysʹ, spíznjuvatʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | спі́знюючись spíznjujučysʹ |
спі́знювавшись spíznjuvavšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
спі́знююся, спі́знююсь spíznjujusja, spíznjujusʹ |
бу́ду спі́знюватися, бу́ду спі́знюватись, бу́ду спі́знюваться, спі́знюватимусь, спі́знюватимуся búdu spíznjuvatysja, búdu spíznjuvatysʹ, búdu spíznjuvatʹsja, spíznjuvatymusʹ, spíznjuvatymusja |
| 2nd singular ти |
спі́знюєшся spíznjuješsja |
бу́деш спі́знюватися, бу́деш спі́знюватись, бу́деш спі́знюваться, спі́знюватимешся búdeš spíznjuvatysja, búdeš spíznjuvatysʹ, búdeš spíznjuvatʹsja, spíznjuvatymešsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
спі́знюється spíznjujetʹsja |
бу́де спі́знюватися, бу́де спі́знюватись, бу́де спі́знюваться, спі́знюватиметься búde spíznjuvatysja, búde spíznjuvatysʹ, búde spíznjuvatʹsja, spíznjuvatymetʹsja |
| 1st plural ми |
спі́знюємся, спі́знюємося, спі́знюємось spíznjujemsja, spíznjujemosja, spíznjujemosʹ |
бу́демо спі́знюватися, бу́демо спі́знюватись, бу́демо спі́знюваться, спі́знюватимемось, спі́знюватимемося, спі́знюватимемся búdemo spíznjuvatysja, búdemo spíznjuvatysʹ, búdemo spíznjuvatʹsja, spíznjuvatymemosʹ, spíznjuvatymemosja, spíznjuvatymemsja |
| 2nd plural ви |
спі́знюєтеся, спі́знюєтесь spíznjujetesja, spíznjujetesʹ |
бу́дете спі́знюватися, бу́дете спі́знюватись, бу́дете спі́знюваться, спі́знюватиметесь, спі́знюватиметеся búdete spíznjuvatysja, búdete spíznjuvatysʹ, búdete spíznjuvatʹsja, spíznjuvatymetesʹ, spíznjuvatymetesja |
| 3rd plural вони |
спі́знюються spíznjujutʹsja |
бу́дуть спі́знюватися, бу́дуть спі́знюватись, бу́дуть спі́знюваться, спі́знюватимуться búdutʹ spíznjuvatysja, búdutʹ spíznjuvatysʹ, búdutʹ spíznjuvatʹsja, spíznjuvatymutʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спі́знюймося, спі́знюймось spíznjujmosja, spíznjujmosʹ |
| second-person | спі́знюйся, спі́знюйсь spíznjujsja, spíznjujsʹ |
спі́знюйтеся, спі́знюйтесь spíznjujtesja, spíznjujtesʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спі́знювався, спі́знювавсь spíznjuvavsja, spíznjuvavsʹ |
спі́знювалися, спі́знювались spíznjuvalysja, spíznjuvalysʹ |
| feminine я / ти / вона |
спі́знювалася, спі́знювалась spíznjuvalasja, spíznjuvalasʹ | |
| neuter воно |
спі́знювалося, спі́знювалось spíznjuvalosja, spíznjuvalosʹ | |