From с- (s-) + пі́зній (píznij, “late”) + -и́ти (-ýty) + -ся (-sja). Compare Polish spóźnić się.
спізни́тися • (spiznýtysja) pf (imperfective спі́знюватися or спізня́тися)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спізни́тися, спізни́тись, спізни́ться spiznýtysja, spiznýtysʹ, spiznýtʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | спізни́вшись spiznývšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спізню́ся, спізню́сь spiznjúsja, spiznjúsʹ |
| 2nd singular ти |
— | спізни́шся spiznýšsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спізни́ться spiznýtʹsja |
| 1st plural ми |
— | спізни́мся, спізнимо́ся, спізнимо́сь spiznýmsja, spiznymósja, spiznymósʹ |
| 2nd plural ви |
— | спізните́ся, спізните́сь spiznytésja, spiznytésʹ |
| 3rd plural вони |
— | спізня́ться spiznjátʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спізні́мся, спізні́мося, спізні́мось spiznímsja, spiznímosja, spiznímosʹ |
| second-person | спізни́ся, спізни́сь spiznýsja, spiznýsʹ |
спізні́ться spiznítʹsja |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спізни́вся, спізни́всь spiznývsja, spiznývsʹ |
спізни́лися, спізни́лись spiznýlysja, spiznýlysʹ |
| feminine я / ти / вона |
спізни́лася, спізни́лась spiznýlasja, spiznýlasʹ | |
| neuter воно |
спізни́лося, спізни́лось spiznýlosja, spiznýlosʹ | |