From у- (u-) + неможли́вий (nemožlývyj, “impossible”) + -ити (-yty). Compare Polish uniemożliwić.
унеможли́вити • (unemožlývyty) pf (imperfective унеможли́влювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | унеможли́вити, унеможли́вить unemožlývyty, unemožlývytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | унеможли́влений unemožlývlenyj impersonal: унеможли́влено unemožlývleno |
| adverbial | — | унеможли́вивши unemožlývyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | унеможли́влю unemožlývlju |
| 2nd singular ти |
— | унеможли́виш unemožlývyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | унеможли́вить unemožlývytʹ |
| 1st plural ми |
— | унеможли́вим, унеможли́вимо unemožlývym, unemožlývymo |
| 2nd plural ви |
— | унеможли́вите unemožlývyte |
| 3rd plural вони |
— | унеможли́влять unemožlývljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | унеможли́вмо unemožlývmo |
| second-person | унеможли́в unemožlýv |
унеможли́вте unemožlývte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
унеможли́вив unemožlývyv |
унеможли́вили unemožlývyly |
| feminine я / ти / вона |
унеможли́вила unemožlývyla | |
| neuter воно |
унеможли́вило unemožlývylo | |