че́кнути • (čéknuty) pf (imperfective че́кати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | че́кнути, че́кнуть čéknuty, čéknutʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | че́кнутий čéknutyj impersonal: че́кнуто čéknuto |
| adverbial | — | че́кнувши čéknuvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | че́кну čéknu |
| 2nd singular ти |
— | че́кнеш čékneš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | че́кне čékne |
| 1st plural ми |
— | че́кнем, че́кнемо čéknem, čéknemo |
| 2nd plural ви |
— | че́кнете čéknete |
| 3rd plural вони |
— | че́кнуть čéknutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | че́кнім, че́кнімо čéknim, čéknimo |
| second-person | че́кни čékny |
че́кніть čéknitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
че́кнув čéknuv |
че́кнули čéknuly |
| feminine я / ти / вона |
че́кнула čéknula | |
| neuter воно |
че́кнуло čéknulo | |