до́говір or догові́р • (dóhovir or dohovír) m inan (genitive до́говору or догово́ру, nominative plural до́говори or договори́, genitive plural до́говорів or договорі́в, relational adjective догові́рний)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | до́говір, догові́р dóhovir, dohovír |
до́говори, договори́ dóhovory, dohovorý |
genitive | до́говору, догово́ру dóhovoru, dohovóru |
до́говорів, договорі́в dóhovoriv, dohovorív |
dative | до́говорові, до́говору, догово́рові, догово́ру dóhovorovi, dóhovoru, dohovórovi, dohovóru |
до́говорам, договора́м dóhovoram, dohovorám |
accusative | до́говір, догові́р dóhovir, dohovír |
до́говори, договори́ dóhovory, dohovorý |
instrumental | до́говором, догово́ром dóhovorom, dohovórom |
до́говорами, договора́ми dóhovoramy, dohovorámy |
locative | до́говорі, догово́рі dóhovori, dohovóri |
до́говорах, договора́х dóhovorax, dohovoráx |
vocative | до́говоре, догово́ре dóhovore, dohovóre |
до́говори, договори́ dóhovory, dohovorý |