Inherited from Proto-Slavic *lětati, frequentative from *letěti.
літа́ти • (litáty) impf (perfective політа́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | літа́ти, літа́ть litáty, litátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | літа́ючий litájučyj |
— |
| passive | — | — |
| adverbial | літа́ючи litájučy |
літа́вши litávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
літа́ю litáju |
бу́ду літа́ти, бу́ду літа́ть, літа́тиму búdu litáty, búdu litátʹ, litátymu |
| 2nd singular ти |
літа́єш litáješ |
бу́деш літа́ти, бу́деш літа́ть, літа́тимеш búdeš litáty, búdeš litátʹ, litátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
літа́є litáje |
бу́де літа́ти, бу́де літа́ть, літа́тиме búde litáty, búde litátʹ, litátyme |
| 1st plural ми |
літа́єм, літа́ємо litájem, litájemo |
бу́демо літа́ти, бу́демо літа́ть, літа́тимемо, літа́тимем búdemo litáty, búdemo litátʹ, litátymemo, litátymem |
| 2nd plural ви |
літа́єте litájete |
бу́дете літа́ти, бу́дете літа́ть, літа́тимете búdete litáty, búdete litátʹ, litátymete |
| 3rd plural вони |
літа́ють litájutʹ |
бу́дуть літа́ти, бу́дуть літа́ть, літа́тимуть búdutʹ litáty, búdutʹ litátʹ, litátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | літа́ймо litájmo |
| second-person | літа́й litáj |
літа́йте litájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
літа́в litáv |
літа́ли litály |
| feminine я / ти / вона |
літа́ла litála | |
| neuter воно |
літа́ло litálo | |