Borrowed from Polish liczyć, from Proto-Slavic *ličiti. Compare Belarusian лічы́ць (ličýcʹ). Doublet of ли́чити (lýčyty, “to suit, to pertain”).
лічи́ти • (ličýty) impf (perfective полічи́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | лічи́ти, лічи́ть ličýty, ličýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | лі́чений líčenyj impersonal: лі́чено líčeno |
| adverbial | лі́чачи líčačy |
лічи́вши ličývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
лічу́ ličú |
бу́ду лічи́ти, бу́ду лічи́ть, лічи́тиму búdu ličýty, búdu ličýtʹ, ličýtymu |
| 2nd singular ти |
лі́чиш líčyš |
бу́деш лічи́ти, бу́деш лічи́ть, лічи́тимеш búdeš ličýty, búdeš ličýtʹ, ličýtymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
лі́чить líčytʹ |
бу́де лічи́ти, бу́де лічи́ть, лічи́тиме búde ličýty, búde ličýtʹ, ličýtyme |
| 1st plural ми |
лі́чим, лі́чимо líčym, líčymo |
бу́демо лічи́ти, бу́демо лічи́ть, лічи́тимемо, лічи́тимем búdemo ličýty, búdemo ličýtʹ, ličýtymemo, ličýtymem |
| 2nd plural ви |
лі́чите líčyte |
бу́дете лічи́ти, бу́дете лічи́ть, лічи́тимете búdete ličýty, búdete ličýtʹ, ličýtymete |
| 3rd plural вони |
лі́чать líčatʹ |
бу́дуть лічи́ти, бу́дуть лічи́ть, лічи́тимуть búdutʹ ličýty, búdutʹ ličýtʹ, ličýtymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | лічі́м, лічі́мо ličím, ličímo |
| second-person | лічи́ ličý |
лічі́ть ličítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
лічи́в ličýv |
лічи́ли ličýly |
| feminine я / ти / вона |
лічи́ла ličýla | |
| neuter воно |
лічи́ло ličýlo | |