From роз- (roz-) + мінува́ти (minuváty).
розмінува́ти • (rozminuváty) pf (imperfective розміно́вувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | розмінува́ти, розмінува́ть rozminuváty, rozminuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | розміно́ваний rozminóvanyj impersonal: розміно́вано rozminóvano |
adverbial | — | розмінува́вши rozminuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | розміну́ю rozminúju |
2nd singular ти |
— | розміну́єш rozminúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | розміну́є rozminúje |
1st plural ми |
— | розміну́єм, розміну́ємо rozminújem, rozminújemo |
2nd plural ви |
— | розміну́єте rozminújete |
3rd plural вони |
— | розміну́ють rozminújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | розміну́ймо rozminújmo |
second-person | розміну́й rozminúj |
розміну́йте rozminújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
розмінува́в rozminuváv |
розмінува́ли rozminuvály |
feminine я / ти / вона |
розмінува́ла rozminuvála | |
neuter воно |
розмінува́ло rozminuválo |