спові́льн(ити) (spovílʹn(yty)) + -ювати (-juvaty)
спові́льнювати • (spovílʹnjuvaty) impf (perfective спові́льнити) (transitive)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | спові́льнювати, спові́льнювать spovílʹnjuvaty, spovílʹnjuvatʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | спові́льнюваний spovílʹnjuvanyj impersonal: спові́льнювано spovílʹnjuvano |
adverbial | спові́льнюючи spovílʹnjujučy |
спові́льнювавши spovílʹnjuvavšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
спові́льнюю spovílʹnjuju |
бу́ду спові́льнювати, бу́ду спові́льнювать, спові́льнюватиму búdu spovílʹnjuvaty, búdu spovílʹnjuvatʹ, spovílʹnjuvatymu |
2nd singular ти |
спові́льнюєш spovílʹnjuješ |
бу́деш спові́льнювати, бу́деш спові́льнювать, спові́льнюватимеш búdeš spovílʹnjuvaty, búdeš spovílʹnjuvatʹ, spovílʹnjuvatymeš |
3rd singular він / вона / воно |
спові́льнює spovílʹnjuje |
бу́де спові́льнювати, бу́де спові́льнювать, спові́льнюватиме búde spovílʹnjuvaty, búde spovílʹnjuvatʹ, spovílʹnjuvatyme |
1st plural ми |
спові́льнюєм, спові́льнюємо spovílʹnjujem, spovílʹnjujemo |
бу́демо спові́льнювати, бу́демо спові́льнювать, спові́льнюватимемо, спові́льнюватимем búdemo spovílʹnjuvaty, búdemo spovílʹnjuvatʹ, spovílʹnjuvatymemo, spovílʹnjuvatymem |
2nd plural ви |
спові́льнюєте spovílʹnjujete |
бу́дете спові́льнювати, бу́дете спові́льнювать, спові́льнюватимете búdete spovílʹnjuvaty, búdete spovílʹnjuvatʹ, spovílʹnjuvatymete |
3rd plural вони |
спові́льнюють spovílʹnjujutʹ |
бу́дуть спові́льнювати, бу́дуть спові́льнювать, спові́льнюватимуть búdutʹ spovílʹnjuvaty, búdutʹ spovílʹnjuvatʹ, spovílʹnjuvatymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | спові́льнюймо spovílʹnjujmo |
second-person | спові́льнюй spovílʹnjuj |
спові́льнюйте spovílʹnjujte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
спові́льнював spovílʹnjuvav |
спові́льнювали spovílʹnjuvaly |
feminine я / ти / вона |
спові́льнювала spovílʹnjuvala | |
neuter воно |
спові́льнювало spovílʹnjuvalo |