From у- (u-) + пові́льний (povílʹnyj) + -ити (-yty).
упові́льнити • (upovílʹnyty) pf (imperfective упові́льнювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | упові́льнити, упові́льнить upovílʹnyty, upovílʹnytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | упові́льнений upovílʹnenyj impersonal: упові́льнено upovílʹneno |
| adverbial | — | упові́льнивши upovílʹnyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | упові́льню upovílʹnju |
| 2nd singular ти |
— | упові́льниш upovílʹnyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | упові́льнить upovílʹnytʹ |
| 1st plural ми |
— | упові́льним, упові́льнимо upovílʹnym, upovílʹnymo |
| 2nd plural ви |
— | упові́льните upovílʹnyte |
| 3rd plural вони |
— | упові́льнять upovílʹnjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | упові́льнім, упові́льнімо upovílʹnim, upovílʹnimo |
| second-person | упові́льни upovílʹny |
упові́льніть upovílʹnitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
упові́льнив upovílʹnyv |
упові́льнили upovílʹnyly |
| feminine я / ти / вона |
упові́льнила upovílʹnyla | |
| neuter воно |
упові́льнило upovílʹnylo | |