говорити

Du vieux slave говорити, govoriti.

говорити (govoriti) \ɡoʋǒriti\

1. Parler.
   • Јако Говорим. : « Je parle fort. »

• причати (pričati)

Du vieux slave говорити, govoriti.

говорити, hovoriti \ɦɔwɔˈrɪte\ imperfectif (perfectif : поговорити)

1. Parler, s’exprimer.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
2. (En particulier) Parler, connaître (une langue)
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
3. Dire quelque chose à quelqu’un.
   • гово́рять.

     On dit…

4. (про + accusatif) Parler de quelque chose.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
5. (до + accusatif) Se tourner vers quelqu’un pour lui dire quelque chose.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
6. (+ datif + про + accusatif) Témoigner à quelqu’un de quelque chose.
7. (в ou у + locatif) Venir à l’idée ou à l’esprit de quelqu’un.
   • То заздрість у них говорить. : Alors l’envie leur monte à l’esprit

• (dans le sens de parler une langue, s’exprimer dans une langue - tous ces verbes proviennent d’utilisations familières) балакати, джеркотати, джеркотіти, джерґотати, джерґотіти, лопотати, лопотіти, розмовляти, цвенькати, шваркотати, шваркотіти, шварґотати, шварґотіти, ґелґотати, ґелґотіти, ґерґотати, ґерґотіти
• (dire) баяти, балакати, видавлювати, видушувати, вимовляти, витискувати, витискати, виціджувати, гавкати, гарчати, гриміти, казати, мовити, проказувати, промовляти, прорікати, проціджувати, рубати, сичати, скрипіти, стогнати, тягнути, тягти, хлипати, хрипіти, цідити, шипіти
• (avoir une conversation) балакати, бесідувати, галайкати, галакати, галайкотати, галайкотіти, гомоніти, гуторити, переговорюватися, розмовляти, щебетати
• (témoigner, parler d’un vécu) баяти, викладати, вповідувати, вповідати, докладати, казати, оповідати, переповідати, повідувати, повідати, повідомляти, повістувати, подейкувати, приповідати, провадити, промовляти, розказувати, розповідати, уповідувати, уповідати, хвалитися
• (témoigner, être témoin) вказувати, демонструвати, засвідчувати, показувати, посвідчувати, присвідчувати, підтверджувати, свідчити, указувати
• (sens divers) висловлюватися, віщувати, гаркати, глаголати, де́йкати, казати, мовити, молоти, підказувати, подейкувати, просторікувати, ректи, рикати, цвенькати

De l’indo-européen commun *gou-^[1][2] (« appeler, crier ») qui donne aussi, entre autres, le latin gavia (« mouette »), le grec ancien γόος, góos (« cri de douleur »), γοάω, goaô (« crier »), possiblement en-gouer, gouaille en français.

говорити, govoriti

1. Parler.

• говоръ

• Russe : говорить
• Serbo-croate : говорити, govoriti
• Slovaque : hovoriť
• Slovène : govoriti
• Tchèque : hovořit
• Ukrainien : говорити