From аре́шт (aréšt, “arrest”) + -ува́ти (-uváty). Compare Russian арестова́ть (arestovátʹ), Belarusian арыштава́ць (aryštavácʹ), Polish aresztować.
арештува́ти • (areštuváty) pf (imperfective арешто́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | арештува́ти, арештува́ть areštuváty, areštuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | арешто́ваний areštóvanyj impersonal: арешто́вано areštóvano |
| adverbial | — | арештува́вши areštuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | арешту́ю areštúju |
| 2nd singular ти |
— | арешту́єш areštúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | арешту́є areštúje |
| 1st plural ми |
— | арешту́єм, арешту́ємо areštújem, areštújemo |
| 2nd plural ви |
— | арешту́єте areštújete |
| 3rd plural вони |
— | арешту́ють areštújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | арешту́ймо areštújmo |
| second-person | арешту́й areštúj |
арешту́йте areštújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
арештува́в areštuváv |
арештува́ли areštuvály |
| feminine я / ти / вона |
арештува́ла areštuvála | |
| neuter воно |
арештува́ло areštuválo | |