From ви́- (vý-) + снувати (snuvaty).
ви́снувати • (výsnuvaty) pf (imperfective висно́вувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́снувати, ви́снувать výsnuvaty, výsnuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́снуваний výsnuvanyj impersonal: ви́снувано výsnuvano |
| adverbial | — | ви́снувавши výsnuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́сную výsnuju |
| 2nd singular ти |
— | ви́снуєш výsnuješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́снує výsnuje |
| 1st plural ми |
— | ви́снуєм, ви́снуємо výsnujem, výsnujemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́снуєте výsnujete |
| 3rd plural вони |
— | ви́снують výsnujutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́снуймо výsnujmo |
| second-person | ви́снуй výsnuj |
ви́снуйте výsnujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́снував výsnuvav |
ви́снували výsnuvaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́снувала výsnuvala | |
| neuter воно |
ви́снувало výsnuvalo | |