From від- (vid-) + точи́ти (točýty). Compare Russian отточи́ть (ottočítʹ), Belarusian адтачы́ць (adtačýcʹ).
відточи́ти • (vidtočýty) pf (imperfective відто́чувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відточи́ти, відточи́ть vidtočýty, vidtočýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відто́чений vidtóčenyj impersonal: відто́чено vidtóčeno |
| adverbial | — | відточи́вши vidtočývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відточу́ vidtočú |
| 2nd singular ти |
— | відто́чиш vidtóčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відто́чить vidtóčytʹ |
| 1st plural ми |
— | відто́чим, відто́чимо vidtóčym, vidtóčymo |
| 2nd plural ви |
— | відто́чите vidtóčyte |
| 3rd plural вони |
— | відто́чать vidtóčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відточі́м, відточі́мо vidtočím, vidtočímo |
| second-person | відточи́ vidtočý |
відточі́ть vidtočítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відточи́в vidtočýv |
відточи́ли vidtočýly |
| feminine я / ти / вона |
відточи́ла vidtočýla | |
| neuter воно |
відточи́ло vidtočýlo | |