From за- (za-) + воюва́ти (vojuváty). Compare Russian завоева́ть (zavojevátʹ), Belarusian заваява́ць (zavajavácʹ).
завоюва́ти • (zavojuváty) pf (imperfective завойо́вувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | завоюва́ти, завоюва́ть zavojuváty, zavojuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | завойо́ваний zavojóvanyj impersonal: завойо́вано zavojóvano |
| adverbial | — | завоюва́вши zavojuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | завою́ю zavojúju |
| 2nd singular ти |
— | завою́єш zavojúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | завою́є zavojúje |
| 1st plural ми |
— | завою́єм, завою́ємо zavojújem, zavojújemo |
| 2nd plural ви |
— | завою́єте zavojújete |
| 3rd plural вони |
— | завою́ють zavojújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | завою́ймо zavojújmo |
| second-person | завою́й zavojúj |
завою́йте zavojújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
завоюва́в zavojuváv |
завоюва́ли zavojuvály |
| feminine я / ти / вона |
завоюва́ла zavojuvála | |
| neuter воно |
завоюва́ло zavojuválo | |