From за- (za-) + поча́ток (počátok) + -увати (-uvaty). Compare Polish zapoczątkować.
започаткува́ти • (započatkuváty) pf (imperfective започатко́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | започаткува́ти, започаткува́ть započatkuváty, započatkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | започатко́ваний započatkóvanyj impersonal: започатко́вано započatkóvano |
| adverbial | — | започаткува́вши započatkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | започатку́ю započatkúju |
| 2nd singular ти |
— | започатку́єш započatkúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | започатку́є započatkúje |
| 1st plural ми |
— | започатку́єм, започатку́ємо započatkújem, započatkújemo |
| 2nd plural ви |
— | започатку́єте započatkújete |
| 3rd plural вони |
— | започатку́ють započatkújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | започатку́ймо započatkújmo |
| second-person | започатку́й započatkúj |
започатку́йте započatkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
започаткува́в započatkuváv |
започаткува́ли započatkuvály |
| feminine я / ти / вона |
започаткува́ла započatkuvála | |
| neuter воно |
започаткува́ло započatkuválo | |