From за- (za-) + учи́ти (učýty). Compare Russian заучи́ть (zaučítʹ).
заучи́ти • (zaučýty) pf (imperfective зау́чувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | заучи́ти, заучи́ть zaučýty, zaučýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | зау́чений zaúčenyj impersonal: зау́чено zaúčeno |
adverbial | — | заучи́вши zaučývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | заучу́ zaučú |
2nd singular ти |
— | зау́чиш zaúčyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | зау́чить zaúčytʹ |
1st plural ми |
— | зау́чим, зау́чимо zaúčym, zaúčymo |
2nd plural ви |
— | зау́чите zaúčyte |
3rd plural вони |
— | зау́чать zaúčatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | заучі́м, заучі́мо zaučím, zaučímo |
second-person | заучи́ zaučý |
заучі́ть zaučítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
заучи́в zaučýv |
заучи́ли zaučýly |
feminine я / ти / вона |
заучи́ла zaučýla | |
neuter воно |
заучи́ло zaučýlo |