From на- (na-) + ректи́ (rektý).
наректи́ • (narektý) pf (imperfective наріка́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | наректи́ narektý | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | наре́чений, нарече́ний naréčenyj, narečényj impersonal: наре́чено naréčeno |
| adverbial | — | нарі́кши naríkšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | наречу́ narečú |
| 2nd singular ти |
— | нарече́ш narečéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | нарече́ narečé |
| 1st plural ми |
— | нарече́м, наречемо́ narečém, narečemó |
| 2nd plural ви |
— | наречете́ narečeté |
| 3rd plural вони |
— | наречу́ть narečútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | наречі́м, наречі́мо narečím, narečímo |
| second-person | наречи́ narečý |
наречі́ть narečítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
нарі́к narík |
нарекли́ nareklý |
| feminine я / ти / вона |
нарекла́ nareklá | |
| neuter воно |
нарекло́ narekló | |