Inherited from Old Ruthenian именовати (imenovati), from Old East Slavic именовати (imenovati), from Proto-Slavic *jьmenovati.
іменува́ти • (imenuváty) impf (perfective найменува́ти) (transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | іменува́ти, іменува́ть imenuváty, imenuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | імено́ваний imenóvanyj impersonal: імено́вано imenóvano |
| adverbial | імену́ючи imenújučy |
іменува́вши imenuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
імену́ю imenúju |
бу́ду йменува́ти, бу́ду йменува́ть, іменува́тиму búdu jmenuváty, búdu jmenuvátʹ, imenuvátymu |
| 2nd singular ти |
імену́єш imenúješ |
бу́деш іменува́ти, бу́деш іменува́ть, іменува́тимеш búdeš imenuváty, búdeš imenuvátʹ, imenuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
імену́є imenúje |
бу́де йменува́ти, бу́де йменува́ть, іменува́тиме búde jmenuváty, búde jmenuvátʹ, imenuvátyme |
| 1st plural ми |
імену́єм, імену́ємо imenújem, imenújemo |
бу́демо йменува́ти, бу́демо йменува́ть, іменува́тимемо, іменува́тимем búdemo jmenuváty, búdemo jmenuvátʹ, imenuvátymemo, imenuvátymem |
| 2nd plural ви |
імену́єте imenújete |
бу́дете йменува́ти, бу́дете йменува́ть, іменува́тимете búdete jmenuváty, búdete jmenuvátʹ, imenuvátymete |
| 3rd plural вони |
імену́ють imenújutʹ |
бу́дуть іменува́ти, бу́дуть іменува́ть, іменува́тимуть búdutʹ imenuváty, búdutʹ imenuvátʹ, imenuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | імену́ймо imenújmo |
| second-person | імену́й imenúj |
імену́йте imenújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
іменува́в imenuváv |
іменува́ли imenuvály |
| feminine я / ти / вона |
іменува́ла imenuvála | |
| neuter воно |
іменува́ло imenuválo | |