From об- (ob-) + плюва́ти (pljuváty). Compare Russian оплева́ть (oplevátʹ), Belarusian аплява́ць (apljavácʹ).
обплюва́ти • (obpljuváty) pf (imperfective обпльо́вувати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | обплюва́ти, обплюва́ть obpljuváty, obpljuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | обпльо́ваний obplʹóvanyj impersonal: обпльо́вано obplʹóvano |
adverbial | — | обплюва́вши obpljuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | обплюю́ obpljujú |
2nd singular ти |
— | обплює́ш obpljujéš |
3rd singular він / вона / воно |
— | обплює́ obpljujé |
1st plural ми |
— | обплює́м, обплюємо́ obpljujém, obpljujemó |
2nd plural ви |
— | обплюєте́ obpljujeté |
3rd plural вони |
— | обплюю́ть obpljujútʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | обплю́ймо obpljújmo |
second-person | обплю́й obpljúj |
обплю́йте obpljújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
обплюва́в obpljuváv |
обплюва́ли obpljuvály |
feminine я / ти / вона |
обплюва́ла obpljuvála | |
neuter воно |
обплюва́ло obpljuválo |