From при- (pry-) + бо́ркати (bórkaty), from Proto-Slavic *bъrkàti.
прибо́ркати • (prybórkaty) pf (imperfective прибо́ркувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | прибо́ркати, прибо́ркать prybórkaty, prybórkatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | прибо́рканий prybórkanyj impersonal: прибо́ркано prybórkano |
| adverbial | — | прибо́ркавши prybórkavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | прибо́ркаю prybórkaju |
| 2nd singular ти |
— | прибо́ркаєш prybórkaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | прибо́ркає prybórkaje |
| 1st plural ми |
— | прибо́ркаєм, прибо́ркаємо prybórkajem, prybórkajemo |
| 2nd plural ви |
— | прибо́ркаєте prybórkajete |
| 3rd plural вони |
— | прибо́ркають prybórkajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | прибо́ркаймо prybórkajmo |
| second-person | прибо́ркай prybórkaj |
прибо́ркайте prybórkajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
прибо́ркав prybórkav |
прибо́ркали prybórkaly |
| feminine я / ти / вона |
прибо́ркала prybórkala | |
| neuter воно |
прибо́ркало prybórkalo | |