From ви́- (vý-) + нагороди́ти (nahorodýty). Compare Polish wynagrodzić.
ви́нагородити • (výnahorodyty) pf (imperfective винагоро́джувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́нагородити, ви́нагородить výnahorodyty, výnahorodytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́нагороджений výnahorodženyj impersonal: ви́нагороджено výnahorodženo |
| adverbial | — | ви́нагородивши výnahorodyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́нагороджу výnahorodžu |
| 2nd singular ти |
— | ви́нагородиш výnahorodyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́нагородить výnahorodytʹ |
| 1st plural ми |
— | ви́нагородим, ви́нагородимо výnahorodym, výnahorodymo |
| 2nd plural ви |
— | ви́нагородите výnahorodyte |
| 3rd plural вони |
— | ви́нагородять výnahorodjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́нагородім, ви́нагородімо výnahorodim, výnahorodimo |
| second-person | ви́нагороди výnahorody |
ви́нагородіть výnahoroditʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́нагородив výnahorodyv |
ви́нагородили výnahorodyly |
| feminine я / ти / вона |
ви́нагородила výnahorodyla | |
| neuter воно |
ви́нагородило výnahorodylo | |