вручити

Ukrainian

From в- (v-) +‎ рука́ (ruká, “hand”) +‎ -и́ти (-ýty). Compare Russian вручи́ть (vručítʹ), Belarusian уручы́ць (uručýcʹ), Polish wręczyć.

вручи́ти • (vručýty) pf (imperfective вруча́ти) (transitive)

to hand, to hand over, to present (to give, pass or transmit with the hand)
Synonym: переда́ти pf (peredáty)
1. to serve (to officially deliver (a legal notice, summons, etc.))
(colloquial) to entrust
Synonym: доручи́ти pf (doručýty)

Conjugation of вручи́ти, вручи́ть (class 4c, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	вручи́ти, вручи́ть vručýty, vručýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	вру́чений vrúčenyj impersonal: вру́чено vrúčeno
adverbial	—	вручи́вши vručývšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	вручу́ vručú
2nd singular ти	—	вру́чиш vrúčyš
3rd singular він / вона / воно	—	вру́чить vrúčytʹ
1st plural ми	—	вру́чим, вру́чимо vrúčym, vrúčymo
2nd plural ви	—	вру́чите vrúčyte
3rd plural вони	—	вру́чать vrúčatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	вручі́м, вручі́мо vručím, vručímo
second-person	вручи́ vručý	вручі́ть vručítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	вручи́в vručýv	вручи́ли vručýly
feminine я / ти / вона	вручи́ла vručýla
neuter воно	вручи́ло vručýlo

Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “вручити”, in Словник української мови: у 20 т. (in Ukrainian), volumes 3 (відстава́ння – ґура́льня), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN, page 333
“вручити”, in Горох – Словозміна (in Ukrainian)