Hello, you have come here looking for the meaning of the word
морочити. In DICTIOUS you will not only get to know all the dictionary meanings for the word
морочити, but we will also tell you about its etymology, its characteristics and you will know how to say
морочити in singular and plural. Everything you need to know about the word
морочити you have here. The definition of the word
морочити will help you to be more precise and correct when speaking or writing your texts. Knowing the definition of
морочити, as well as those of other words, enriches your vocabulary and provides you with more and better linguistic resources.
Ukrainian
Etymology
Inherited from Proto-Slavic *morčiti. By surface analysis, моро́ка (moróka) + -ити (-yty) and мо́рок (mórok) + -ити (-yty).
Pronunciation
Verb
моро́чити • (moróčyty) impf (transitive)
- (literally) to trouble, to bother, to put out, to inconvenience
- Synonym: турбува́ти (turbuváty)
- (figuratively, uncommon) to trouble, to bother, to unsettle, to disturb, to agitate
- Synonyms: турбува́ти (turbuváty), непоко́їти (nepokójity), хвилюва́ти (xvyljuváty), перейма́ти (perejmáty)
- to fool, to trick, to dupe, to delude, to mislead
- Synonyms: дури́ти (durýty), обду́рювати (obdúrjuvaty), обма́нювати (obmánjuvaty), заду́рювати (zadúrjuvaty), отума́нювати (otumánjuvaty)
- моро́чити го́лову ― moróčyty hólovu ― to addle (someone's) brain, to puzzle, to bullshit, to bother
Conjugation
Conjugation of моро́чити, моро́чить (class 4a, imperfective, transitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
| imperfective aspect
|
| infinitive
|
моро́чити, моро́чить
moróčyty, moróčytʹ
|
| participles
|
present tense
|
past tense
|
| active
|
—
|
—
|
| passive
|
—
|
моро́чений
moróčenyj
impersonal: моро́чено
moróčeno
|
| adverbial
|
моро́чачи
moróčačy
|
моро́чивши
moróčyvšy
|
|
|
present tense
|
future tense
|
1st singular
я
|
моро́чу
moróču
|
бу́ду моро́чити, бу́ду моро́чить, моро́читиму
búdu moróčyty, búdu moróčytʹ, moróčytymu
|
2nd singular
ти
|
моро́чиш
moróčyš
|
бу́деш моро́чити, бу́деш моро́чить, моро́читимеш
búdeš moróčyty, búdeš moróčytʹ, moróčytymeš
|
3rd singular
він / вона / воно
|
моро́чить
moróčytʹ
|
бу́де моро́чити, бу́де моро́чить, моро́читиме
búde moróčyty, búde moróčytʹ, moróčytyme
|
1st plural
ми
|
моро́чим, моро́чимо
moróčym, moróčymo
|
бу́демо моро́чити, бу́демо моро́чить, моро́читимемо, моро́читимем
búdemo moróčyty, búdemo moróčytʹ, moróčytymemo, moróčytymem
|
2nd plural
ви
|
моро́чите
moróčyte
|
бу́дете моро́чити, бу́дете моро́чить, моро́читимете
búdete moróčyty, búdete moróčytʹ, moróčytymete
|
3rd plural
вони
|
моро́чать
moróčatʹ
|
бу́дуть моро́чити, бу́дуть моро́чить, моро́читимуть
búdutʹ moróčyty, búdutʹ moróčytʹ, moróčytymutʹ
|
| imperative
|
singular
|
plural
|
| first-person
|
—
|
моро́чмо
moróčmo
|
| second-person
|
моро́ч
moróč
|
моро́чте
moróčte
|
| past tense
|
singular
|
plural
ми / ви / вони
|
masculine
я / ти / він
|
моро́чив
moróčyv
|
моро́чили
moróčyly
|
feminine
я / ти / вона
|
моро́чила
moróčyla
|
neuter
воно
|
моро́чило
moróčylo
|
Derived terms
References
- Shyrokov, V. A., editor (2010–2025), “морочити”, in Словник української мови: у 20 т. (in Ukrainian), volumes 1–15 (а – п'ять), Kyiv: Naukova Dumka; Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN
- A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “морочити”, in English–Ukrainian Dictionaries
- “морочити”, in Горох – Словозміна (in Ukrainian)
- “морочити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “морочити”, in Словник.ua (in Ukrainian)