From при- (pry-) + звести́ (zvestý).
призвести́ • (pryzvestý) pf (imperfective призво́дити) (+ до + genitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | призвести́ pryzvestý | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | призве́дений pryzvédenyj impersonal: призве́дено pryzvédeno |
| adverbial | — | призві́вши pryzvívšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | призведу́ pryzvedú |
| 2nd singular ти |
— | призведе́ш pryzvedéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | призведе́ pryzvedé |
| 1st plural ми |
— | призведе́м, призведемо́ pryzvedém, pryzvedemó |
| 2nd plural ви |
— | призведете́ pryzvedeté |
| 3rd plural вони |
— | призведу́ть pryzvedútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | призведі́м, призведі́мо pryzvedím, pryzvedímo |
| second-person | призведи́ pryzvedý |
призведі́ть pryzvedítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
призві́в pryzvív |
призвели́ pryzvelý |
| feminine я / ти / вона |
призвела́ pryzvelá | |
| neuter воно |
призвело́ pryzveló | |