From роз- (roz-) + ста́вити (stávyty). Compare Russian расста́вить (rasstávitʹ), Belarusian расста́віць (rasstávicʹ), Polish rozstawić.
розста́вити • (rozstávyty) pf (imperfective розставля́ти) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розста́вити, розста́вить rozstávyty, rozstávytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розста́влений rozstávlenyj impersonal: розста́влено rozstávleno |
| adverbial | — | розста́вивши rozstávyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розста́влю rozstávlju |
| 2nd singular ти |
— | розста́виш rozstávyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розста́вить rozstávytʹ |
| 1st plural ми |
— | розста́вим, розста́вимо rozstávym, rozstávymo |
| 2nd plural ви |
— | розста́вите rozstávyte |
| 3rd plural вони |
— | розста́влять rozstávljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розста́вмо rozstávmo |
| second-person | розста́в rozstáv |
розста́вте rozstávte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розста́вив rozstávyv |
розста́вили rozstávyly |
| feminine я / ти / вона |
розста́вила rozstávyla | |
| neuter воно |
розста́вило rozstávylo | |