Borrowed from Polish wybaczać.[1]
вибача́ти • (vybačáty) impf (perfective ви́бачити)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | вибача́ти, вибача́ть vybačáty, vybačátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | вибача́ючи vybačájučy |
вибача́вши vybačávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
вибача́ю vybačáju |
бу́ду вибача́ти, бу́ду вибача́ть, вибача́тиму búdu vybačáty, búdu vybačátʹ, vybačátymu |
2nd singular ти |
вибача́єш vybačáješ |
бу́деш вибача́ти, бу́деш вибача́ть, вибача́тимеш búdeš vybačáty, búdeš vybačátʹ, vybačátymeš |
3rd singular він / вона / воно |
вибача́є vybačáje |
бу́де вибача́ти, бу́де вибача́ть, вибача́тиме búde vybačáty, búde vybačátʹ, vybačátyme |
1st plural ми |
вибача́єм, вибача́ємо vybačájem, vybačájemo |
бу́демо вибача́ти, бу́демо вибача́ть, вибача́тимемо, вибача́тимем búdemo vybačáty, búdemo vybačátʹ, vybačátymemo, vybačátymem |
2nd plural ви |
вибача́єте vybačájete |
бу́дете вибача́ти, бу́дете вибача́ть, вибача́тимете búdete vybačáty, búdete vybačátʹ, vybačátymete |
3rd plural вони |
вибача́ють vybačájutʹ |
бу́дуть вибача́ти, бу́дуть вибача́ть, вибача́тимуть búdutʹ vybačáty, búdutʹ vybačátʹ, vybačátymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | вибача́ймо vybačájmo |
second-person | вибача́й vybačáj |
вибача́йте vybačájte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
вибача́в vybačáv |
вибача́ли vybačály |
feminine я / ти / вона |
вибача́ла vybačála | |
neuter воно |
вибача́ло vybačálo |