From по- (po-) + проща́тися (proščátysja), from проща́ти (proščáty) + -ся (-sja). Compare Russian попроща́ться (poproščátʹsja).
попроща́тися • (poproščátysja) pf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | попроща́тися, попроща́тись, попроща́ться poproščátysja, poproščátysʹ, poproščátʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | попроща́ючись poproščájučysʹ |
попроща́вшись poproščávšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
попроща́юся, попроща́юсь poproščájusja, poproščájusʹ |
бу́ду попроща́тися, бу́ду попроща́тись, бу́ду попроща́ться, попроща́тимусь, попроща́тимуся búdu poproščátysja, búdu poproščátysʹ, búdu poproščátʹsja, poproščátymusʹ, poproščátymusja |
| 2nd singular ти |
попроща́єшся poproščáješsja |
бу́деш попроща́тися, бу́деш попроща́тись, бу́деш попроща́ться, попроща́тимешся búdeš poproščátysja, búdeš poproščátysʹ, búdeš poproščátʹsja, poproščátymešsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
попроща́ється poproščájetʹsja |
бу́де попроща́тися, бу́де попроща́тись, бу́де попроща́ться, попроща́тиметься búde poproščátysja, búde poproščátysʹ, búde poproščátʹsja, poproščátymetʹsja |
| 1st plural ми |
попроща́ємся, попроща́ємося, попроща́ємось poproščájemsja, poproščájemosja, poproščájemosʹ |
бу́демо попроща́тися, бу́демо попроща́тись, бу́демо попроща́ться, попроща́тимемось, попроща́тимемося, попроща́тимемся búdemo poproščátysja, búdemo poproščátysʹ, búdemo poproščátʹsja, poproščátymemosʹ, poproščátymemosja, poproščátymemsja |
| 2nd plural ви |
попроща́єтеся, попроща́єтесь poproščájetesja, poproščájetesʹ |
бу́дете попроща́тися, бу́дете попроща́тись, бу́дете попроща́ться, попроща́тиметесь, попроща́тиметеся búdete poproščátysja, búdete poproščátysʹ, búdete poproščátʹsja, poproščátymetesʹ, poproščátymetesja |
| 3rd plural вони |
попроща́ються poproščájutʹsja |
бу́дуть попроща́тися, бу́дуть попроща́тись, бу́дуть попроща́ться, попроща́тимуться búdutʹ poproščátysja, búdutʹ poproščátysʹ, búdutʹ poproščátʹsja, poproščátymutʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | попроща́ймося, попроща́ймось poproščájmosja, poproščájmosʹ |
| second-person | попроща́йся, попроща́йсь poproščájsja, poproščájsʹ |
попроща́йтеся, попроща́йтесь poproščájtesja, poproščájtesʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
попроща́вся, попроща́всь poproščávsja, poproščávsʹ |
попроща́лися, попроща́лись poproščálysja, poproščálysʹ |
| feminine я / ти / вона |
попроща́лася, попроща́лась poproščálasja, poproščálasʹ | |
| neuter воно |
попроща́лося, попроща́лось poproščálosja, poproščálosʹ | |