From розлучи́ти (rozlučýty) + -ення (-ennja).
розлу́чення • (rozlúčennja) n inan (genitive розлу́чення, nominative plural розлу́чення, genitive plural розлу́чень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | розлу́чення rozlúčennja |
розлу́чення rozlúčennja |
genitive | розлу́чення rozlúčennja |
розлу́чень rozlúčenʹ |
dative | розлу́ченню rozlúčennju |
розлу́ченням rozlúčennjam |
accusative | розлу́чення rozlúčennja |
розлу́чення rozlúčennja |
instrumental | розлу́ченням rozlúčennjam |
розлу́ченнями rozlúčennjamy |
locative | розлу́ченні, розлу́ченню rozlúčenni, rozlúčennju |
розлу́ченнях rozlúčennjax |
vocative | розлу́чення rozlúčennja |
розлу́чення rozlúčennja |