From розлучи́ти (rozlučýty) + -ся (-sja). Compare Russian разлучи́ться (razlučítʹsja), Belarusian разлучы́цца (razlučýcca), Polish rozłączyć się.
розлучи́тися • (rozlučýtysja) pf (imperfective розлуча́тися) (+ з + instrumental)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розлучи́тися, розлучи́тись, розлучи́ться rozlučýtysja, rozlučýtysʹ, rozlučýtʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | розлучи́вшись rozlučývšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розлучу́ся, розлучу́сь rozlučúsja, rozlučúsʹ |
| 2nd singular ти |
— | розлу́чишся rozlúčyšsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розлу́читься rozlúčytʹsja |
| 1st plural ми |
— | розлу́чимся, розлу́чимося, розлу́чимось rozlúčymsja, rozlúčymosja, rozlúčymosʹ |
| 2nd plural ви |
— | розлу́читеся, розлу́читесь rozlúčytesja, rozlúčytesʹ |
| 3rd plural вони |
— | розлу́чаться rozlúčatʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розлучі́мся, розлучі́мося, розлучі́мось rozlučímsja, rozlučímosja, rozlučímosʹ |
| second-person | розлучи́ся, розлучи́сь rozlučýsja, rozlučýsʹ |
розлучі́ться rozlučítʹsja |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розлучи́вся, розлучи́всь rozlučývsja, rozlučývsʹ |
розлучи́лися, розлучи́лись rozlučýlysja, rozlučýlysʹ |
| feminine я / ти / вона |
розлучи́лася, розлучи́лась rozlučýlasja, rozlučýlasʹ | |
| neuter воно |
розлучи́лося, розлучи́лось rozlučýlosja, rozlučýlosʹ | |