From роз- (roz-) + лучи́ти (lučýty). Compare Russian разлучи́ть (razlučítʹ), Belarusian разлучы́ць (razlučýcʹ), Polish rozłączyć.
розлучи́ти • (rozlučýty) pf (imperfective розлуча́ти or розлу́чувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розлучи́ти, розлучи́ть rozlučýty, rozlučýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розлу́чений rozlúčenyj impersonal: розлу́чено rozlúčeno |
| adverbial | — | розлучи́вши rozlučývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розлучу́ rozlučú |
| 2nd singular ти |
— | розлу́чиш rozlúčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розлу́чить rozlúčytʹ |
| 1st plural ми |
— | розлу́чим, розлу́чимо rozlúčym, rozlúčymo |
| 2nd plural ви |
— | розлу́чите rozlúčyte |
| 3rd plural вони |
— | розлу́чать rozlúčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розлучі́м, розлучі́мо rozlučím, rozlučímo |
| second-person | розлучи́ rozlučý |
розлучі́ть rozlučítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розлучи́в rozlučýv |
розлучи́ли rozlučýly |
| feminine я / ти / вона |
розлучи́ла rozlučýla | |
| neuter воно |
розлучи́ло rozlučýlo | |